Як жити та навчатися в умовах війни
Як підтримати підлітка у кризовій ситуації?
- Говоріть і слухайте. Знаходьте час та уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають. Роз’ясніть відомі вам факти та надавайте дітям правдиву інформацію (з урахуванням вікових особливостей) про ситуацію, в якій опинилася країна в цілому та ваша родина, зокрема.
- Дозвольте емоціям бути. Розповідайте про свої почуття та поясніть дитині, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Проте надалі важливо стабілізуватися і відволіктися буденними справами настільки, наскільки це можливо.
- Плануйте майбутнє. Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як настане мир. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.
- Обіймайтеся. Обіймайте свого підлітка та інших членів сім’ї не менше 8 разів на день. Тактильний контакт вкрай важливий в умовах невизначеності і стресу.
- Подивіться разом улюблені фільми. Це можна зробити навіть перебуваючи в укритті. Обирайте життєствердні фільми, які дарують надію, обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після найтемнішої ночі настає ранок.
- Читайте вголос. Спільне читання вголос дає відчуття захищеності та спокою. Читайте разом книжку, яку ви вже добре знаєте, або нову, до якої ніяк не доходили руки.
- Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини. Відмічайте навіть незначні досягнення. Вселяйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.
- Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Сприяйте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.
- Долучайте підлітків до допомоги іншим. Але робіть це за умов максимальної безпеки. Розкажіть дитині, як саме можна допомогти, підтримати інших, долучайтеся до допомоги разом з нею. Водночас поясніть дитині, що пріоритетом повинна бути її безпека.
- Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.
Як підтримати дітей, коли довелося переїхати
Проблема адаптації учнів початкових класів
Початок навчання в школі – складний і відповідальний етап у житті дитини. Саме в цей час діти переживають психологічну кризу, яка пов’язана з необхідністю адаптації до школи. У середньому звикання триває від 3-х місяців до 1,5 років.
Одним із головних завдань закладу освіти є повсякденна психологічна допомога та емоційна підтримка учасників освітнього процесу. Першу психологічну допомогу та емоційну підтримку на різних рівнях у закладі освіти проводять усі педагогічні працівники
Які ж умови психологічної адаптації дитини до школи?
- По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: із дошкільника вона перетворюється в учня. У неї з’являються нові й складні обов’язки: робити уроки, приходити вчасно до школи, бути уважною тощо. Дитина вперше стає членом суспільства зі своїми обов’язками.
- По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання вона була зайнята переважно грою, а з приходом до школи має опановувати навчання. Основна різниця в тому, що ігрова діяльність є вільною. Дитина грається коли хоче, самостійно обирає вид гри. В той час, як навчаючись, школяр має довільно контролювати свою поведінку, стабільно тримати увагу на уроці. Слід зазначити, що цей перехід, здійснюється поза бажанням дитини, він суспільно заданий.
- По-третє, важливим фактором адаптації виступає оточення: учитель, клас, родина. Успішність адаптації залежить від ставлення вчителя, від того, наскільки міцно дитина змогла затвердити свою позицію в класі серед однолітків, наскільки комфортним є клімат в родині.
- По-четверте, однією з гострих проблем є стримування рухової активності. Для рухливих дітей, яким важко довільно контролювати себе, необхідність йти до школи стає своєрідним катуванням і вони намагаються уникнути його різними засобами
Із початком навчання в школі в 67%-69% непідготовлених дітей виникають специфічні реакції: страхи, зриви, істеричні реакції.
Як допомогти дитині успішно адаптуватися?
Починаючи з дитячого садка необхідно зміцнювати психіку дитини, розвивати її мислення та емоційно-вольову сферу.
Першокласники мають приймати участь в ігрових методах розвивального та психокорекційного характера. Це продиктовано необхідністю створення оптимальних психологічних умов для успішного розвитку мислення та особистості школяра.