комунальний заклад "Харківська гімназія №22 Харківської міської ради""

Школа – це простір життя дитини, тут вона не «готується до життя», а живе, і тому важливо вибудувати виховний процес так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми й вчителями, школою та родиною. Громада живе й розвивається доти, поки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа є осередком духовності, берегинею духу громади.

Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні протягом останніх років, зумовлюють необхідність вирішення проблем виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу. Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості, підвищення рівня правової та громадянської освіти молоді. Завдання щодо виховання людей із високим духовним потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

У Національній концепції виховання дітей та учнівської молоді зазначено, що метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну й правову державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки та права, цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадянському миру й злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути конкурентноспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури.

Основою сучасного виховного процесу в школі стало вироблення переконаності учнів, що сила українців у їх єдності. Тому у виховній діяльності надзвичайно важливим є формування в учнів відчуття приналежності до України, особистої відповідальності за долю держави та українського народу, виховання поваги до державних символів, шанобливого ставлення до традицій і культури представників усіх національностей, що населяють нашу країну.

Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання учням під час навчально-виховного процесу соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.

Методологічною основою створення й функціонування системи національно-патріотичного виховання учнів є системний, компетентнісний, особистісно орієнтований, середовищний і міжсекторний наукові підходи. Ядро змісту навчально-виховного процесу мають становити універсальні загальнолюдські, загальнонаціональні та регіональні цінності культури, що забезпечує його здатність впливати на культурний розвиток учнів, уміння самостійно визначатися у світі культури, творчу самореалізацію та оволодіння загальнолюдськими цінностями.

У національно-патріотичному вихованні основним засобом засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду є її активна взаємодія з найближчим оточенням у процесі діяльності, спілкуванні, завдяки чому, залучаючись до різних суспільних відносин, учень інтеріоризує загальнокультурні цінності, визначає власні поведінкові стратегії й моделі.

Вивчаючи досвід попередніх поколінь з національно-патріотичного виховання, беручи все найкраще з минулого, орієнтуючись на вимоги сьогодення, педагогічним колективом школи були визначені основні пріоритетні напрямки виховної роботи та окреслено шляхи досягнення поставлених задач.